У фіналі Кубка України команди продемонстрували досить скромний показник – всього 12 ударів у площину. Якщо порівнювати два колективи, то такі цифри виглядають цілком прийнятно, проте загальна кількість ударів, враховуючи і повз, і заблоковані, викликає питання. Чи варто критикувати матч за недостатню видовищність? Це питання залишається відкритим. Хоча поєдинок не був багатий на події, він створив ряд моментів для обговорень і дискусій. Як я особисто сприйняв гру? Не можу сказати, що отримав задоволення від перегляду, проте точно не пошкодував про час, витрачений на матч. Можливо, для тих, хто звик до емоційних поєдинків Ліги Чемпіонів, цей матч здавався не таким вражаючим, але він продемонстрував, що український футбол все ще здатний приваблювати глядачів, навіть в умовах війни.
Про це розповідає 24H SPORT
Витоки психологічного тиску
Грати за можливість виступу в Лізі Європи після багатьох років у Лізі Чемпіонів – завдання не з легких. Попри те, що Кубок України вважається важливим трофеєм, після перемоги у фіналі один з лідерів «Шахтаря» Срна одразу ж заговорив про можливість потрапляння в Лігу Європи. Це відкриття вказує на те, що керівництво клубу більше прагне отримати квиток до другого за престижністю європейського турніру, а не відзначитися титулом. Передача тиску на гравців з боку тренера Пушича виявилася недостатньою, і «Динамо» вийшло на поле з метою не втратити вже досягнуте.
Перший тайм виявився вкрай малоплідним: жодна з команд не створила небезпечних моментів, проте «Динамо» виглядало більш зарядженим. Це можна пояснити агресивними діями команди на старті другого тайму, що свідчить про їхнє бажання контролювати гру.
Аналіз стратегій обох команд
Тактичні плани обох команд без м’яча спрацювали: «Динамо» обрало середній блок 4-4-2, що ускладнювало завдання «Шахтарю». Гравці «Динамо» стабільно відповідали на пресинг «Шахтаря», що призвело до обмеження їхніх атак, тоді як «Шахтар» не зміг продемонструвати креативність у грі.
Ярмоленко, незважаючи на забитий гол, не був ефективним на полі. Уявімо, що він не забив – чим би він займався весь перший тайм? Така ж ситуація з Волошиним, який зазнав значного падіння продуктивності. Вибір Шовковського ставить його у важке становище, адже варіанти для заміни виглядають ще менш переконливо.
Легіонери «Шахтаря» не виправдали сподівань: граючи на рівні, вони не змогли дати результат. Атаки «Шахтаря» не мали жодного шансу на успіх, і на моменті з голом «Динамо» простота атаки стала вирішальною.
У підсумку, жодна з команд не заслужила виграти. Кубок України має бути трофеєм, за який борються, а не просто формальністю. Суддівство також викликало питання, проте рішення рефері залишилися у межах допустимого. У підсумку, матч залишив більше запитань, ніж відповідей, і це справедливо відобразило стан українського футболу.