Чемпіонат світу Планіца-2023
Стрибки з трампліну
Старти тижня:
Четвер, 23 лютого
Середній трамплін HS 102, особистий турнір (жінки)
Субота, 25 лютого
Середній трамплін HS 102, командний турнір (жінки)
Середній трамплін HS 102, особистий турнір (чоловіки)
Неділя, 26 лютого
Середній трамплін HS 102, змішаний командний турнір
Історичний успіх Жили
Стрибуни з трампліна, як і двоборці, на першому тижні чемпіонату світу змагалися на нормальному трампліні HS 102. Головною подією стало, безумовно, золото Пьотра Жили в особистому турнірі. Навіть незважаючи на те, що Жила захищав свій титул 2-річної давності, назвати такий результат очікуваним язик не повернеться. Все ж таки Жила протягом усієї своєї кар’єри тяжів до польотів, і той факт, що дві головні перемоги у своїй кар’єрі він здобув на 90-метрових трамплінах – проти будь-якої логіки.
Після першої спроби Жила йшов лише 13-м, і серед претендентів на медалі його вже практично ніхто не згадував. Що ж дозволило поляку зробити такий камбек? По-перше, невеликі розриви після першого раунду, що є дуже типовим для змагань на 90-метрових трамплінах. По-друге – вітер. Погодні умови були непростими протягом першого тижня чемпіонату, і особистий турнір серед чоловіків винятком не став. Незабаром після блискучого стрибка Жили на рекордні 105 метрів на трампліні посилилася бічна складова вітру, і побити результат поляка так ніхто й не зумів.
Халвор Егнер Гранеруд в інтерв’ю після завершення змагань узагалі назвав цей турнір фарсом. Так, фактор везіння з погодними умовами відіграв свою неабияку роль у розподілі місць у підсумковому протоколі, але норвежець все ж таки перебільшив. Напевно, на емоціях після невдачі – лише 11-те місце. Безумовно, Гранеруд міг і заслуговував опинитися вище, але все ж таки вже в тренуваннях і кваліфікації було видно, що вбивча форма, яка дозволяла норвежцю домінувати в останні два місяці, залишилася в минулому.
Та і Жила золото завоював не тільки завдяки щастю. Перед першою спробою Пьотр виграв трайл-раунд, та й його виступ у недільному міксті довів, що поляк справді був добре готовий. Так чи інакше, у свої 36 років Жила став найвіковішим чемпіоном світу в історії. І лише четвертим стрибуном в історії, якому вдалося захистити свій чемпіонський титул (тобто не просто виграти особисте золото на двох чемпіонатах світу поспіль, а й зробити це двічі на тому самому типі трампліну). До нього це робили його легендарний співвітчизник Адам Малиш (2001 та 2003 роки, нормальний трамплін), Мартін Шмітт (1999 та 2001 роки, великий трамплін) та норвежець Біргер Рууд у далеких 1934 та 1935 роках, коли розподілу на нормальні та великі було.
Skijumping.pl. Пьотр Жила
А розпочиналося для збірної Польщі все дуже сумно. У четвер на три контрольні тренування не вийшов Давід Кубацкі. Причиною були болі у спині: участь віце-лідера Кубка світу в основних змаганнях була під великим питанням. У підсумку Кубацкі таки виступив і посів п’яте місце – дуже гідно. Каміль Стох замкнув топ-6 і зараз Польща досить несподівано виглядає одним із фаворитів командного турніру. П’ятим учасником особистого турніру від Польщі (оскільки Жила захищав свій чемпіонський титул, поляки мали одну додаткову квоту) став Александер Жніщоль. Попереднього разу поляк виступав в особистому турнірі на чемпіонаті світу аж 8 років тому – 2015 року у Фалуні. Такі довгі перерви були лише у його партнера за командою Стефана Хули (2011 – 2019) та легендарного Таканобу Окабе (1997 – 2005). Рекордсмен за цим показником – інший японець, Акіра Хігасі: 14 років перерви між 1989 та 2003 роками.
Ще одним героєм першого тижня, безумовно, стала Катаріна Альтхаус, яка здобула одразу три золота: особисте, у жіночому командному турнірі та міксті. До того ж в обох командних стартах її внесок у перемогу був дуже вагомим. Два золота у командних турнірах разом із Альтхаус взяла Селіна Фрайтаг – молодша сестра Ріхарда Фрайтага, який підтримував її на трибунах. Була близька Селіна до медалі і в особистому турнірі, але у підсумку стала четвертою. Парадокс: німці беруть золото у міксті вже на п’ятому ЧС поспіль, хоча на Кубку світу подібні змагання не вигравали жодного разу!
В порядку і чоловіча збірна Німеччини, яка трохи реабілітувалась за провальний сезон. Срібло та бронза особистого турніру на рахунку Андреаса Веллінгера та Карла Гайгера відповідно. Веллінгер в цілому заслуговував навіть на золото, але везіння було все ж таки на боці Жили. Так чи інакше, гарна історія повернення Анді на топ-рівень після стільки років травм та глибокого спаду. Напрошуються аналогії з Мартіном Шміттом та 2009 роком, коли той також завоював срібло ЧС після тривалого спаду, при тому, що й до золота було рукою подати. Хоча у Веллінгера ще є можливість завоювати золото на великому трампліні, і шанси у нього справді непогані. Але командне золото – у міксті разом із Гайгером – у Андреаса в будь-якому разі вже є.
Судячи із змагань на нормальному трампліні, саме Німеччина виглядає фаворитом командного турніру, тим більше, що і п’ятий номер німців, Філіп Раймунд, у повному порядку. Безумовно, на великому трампліні розстановка сил може змінитися, але маємо те, що маємо. Так чи інакше, срібло та бронза особистого турніру та золото у міксті – Штефан Хорнгахер, напевно, вже зібрав у Планіці достатній урожай для того, щоб урятуватися від звільнення наприкінці сезону (рік тому в Пекіні для цього вистачило двох бронз). Хоча не факт, що це піде на користь Бундестіму.
Збірна Австрії, яка виглядала головним фаворитом командного турніру до старту ЧС, на першому тижні трохи розчарувала. Штефан Крафт в особистому турнірі лідирував після першої спроби, але зрештою взагалі залишився без медалі – четверте місце. Це ж найприкріше місце Австрія зайняла і в міксті, де була серед топ-фаворитів.
Збірна Словенії на першому тижні домашнього чемпіонату світу не змогла реалізувати свій потенціал. Тімі Зайц і Анже Ланішек феєрили на тренуваннях, але в особистому турнірі лише замкнули топ-10 –склалося враження, що словенці просто не впоралися з тиском перед домашньою публікою і перегоріли. Те саме стосується і зірок жіночої словенської збірної – Еми Клінец та Ніки Кріжнар. У міксті Словенія таки дісталася до першої медалі на домашньому чемпіонаті, але бронза – не максимум, на який господарі були здатні. Тімі Зайц у міксті нарешті показав усе, на що здатний, але шанси команди на золото зарубала своїм провалом у другій спробі Клінец – лише 91 метр із грубою помилкою на приземленні та дуже низькими оцінками за стиль.
Марусяк продовжує писати історію
З особливим інтересом чекали на старт нинішнього чемпіонату світу українські вболівальники – вперше за довгий час (якщо не взагалі в історії) збірна України у стрибках із трампліну мала шанси бути не в ролі статиста. Усі надії були на Євгена Марусяка, який досяг колосального прогресу за останній місяць. І він ці надії виправдав із лишком.
У тренуваннях на нормальному трампліні Євген виглядав досить слабо, і не було впевненості навіть у тому, що він зможе пройти кваліфікацію. Але в основних змаганнях Марсяку вкотре вдалося додати. Та ще й як! У другу спробу Євген ледь протиснувся, показавши передостанній прохідний 29-й результат.
У другому раунді Марусяку пощастило отримати під лижі сильний порив зустрічного вітру, і своїм шансом 22-річний українець скористався сповна, відлетівши на 103 метри – новий рекорд трампліну на той момент, який пізніше поб’є чемпіон, Пьотр Жила.
Такий стрибок дозволив українцеві прорватися аж на 17-те підсумкове місце. Цим Марусяк встановив нову порцію історичних здобутків для українських стрибків. 17-те місце – найкращий результат в історії України на чемпіонатах світу. Попередній у 2009 році в чеському Ліберці встановив нинішній головний тренер збірної України Володимир Бощук – 28-ме місце. Окрім Марусяка та Бощука у топ-30 на чемпіонатах світу з українців пробивався лише Віталій Калініченко два роки тому в Оберстдорфі – 29-те місце.
Але, чесно кажучи, найбільше вразило не саме 17-те місце Марусяка, і навіть не рекорд трампліну, а те, наскільки якісним з технічної точки зору вийшов його стрибок. Полетівши за хілл-сайз трампліну, Євген зумів виконати впевнений телемарк – таке далеко не завжди вдається навіть стрибунам екстра-класу. Тим більше, що ще місяць тому, коли Марусяк вперше прорвався на принципово новий для себе рівень, ставши 26-м на польотному етапі Кубка світу в Кульмі, у нього із приземленням були дуже серйозні проблеми. Навіть у цьому компоненті Євген лише за місяць зумів досягти колосального прогресу.
А от у недільному міксті, в якому збірна України виступала вперше в історії, Марусяк стрибнув відверто невдало. Набагато слабше, наприклад, ніж Віталій Калініченко. Йому в особистому турнірі не вистачило лише 0,5 бала для того, щоб пройти кваліфікацію – образливе 51-ше місце. Мабуть, із таким рівнем стрибка, як у неділю, Віталій би в основні змагання пробився. У міксті збірна України посіла останнє, 15-те місце. Все ж таки наші юні дівчата, Жанна Глухова та Тетяна Пилипчук, поки що на такому високому рівні абсолютно неконкурентоспроможні. Що, втім, не дивно, коли йдеться про спортсменок 2004 та 2007 років народження.
Лижні гонки
Старти тижня:
Четвер, 23 лютого
Спринт, класика, чоловіки/жінки
П’ятниця, 24 лютого
Скіатлон, 15+15 км, чоловіки
Субота, 25 лютого
Скіатлон, 7,5+7,5 км, жінки
Неділя, 26 лютого
Командний спринт, вільний стиль, чоловіки/жінки
Клебо приїхав до Планіци не в ідеальній формі
На першому тижні чемпіонату в чоловіків відбулося три медальні старти, в яких Йоханнес Клебо завоював два золота і срібло. Але, хоч як це парадоксально, є достатньо підстав говорити про те, що до Планіци норвежець приїхав не в ідеальній формі. Такі вже реалії та рівень очікувань від людини, яка, за відсутності своїх головних суперників із країни 404, націлювався на 6 золотих медалей у 6 гонках.
В особистому спринті все почалося з того, що у кваліфікації його обіграв Ерік Вальнеш. На стадії плей-офф він також виглядав більш ніж реальним претендентом на те, щоб обіграти Клебо, але впав у півфіналі та вибув із боротьби. Дуже прикро за Вальнеша, та й за всіх глядачів, які втратили таку потенційно цікаву розв’язку в боротьбі за золото. Тим більше, що у чвертьфіналі боротьбу припинили (на відміну від Вальнеша, без форс-мажорів) і Федеріко Пеллегріно з Рішаром Жувом – до фіналу не дістався ніхто з трьох найнебезпечніших для Клебо суперників. Пеллегріно взагалі вперше у своїй кар’єрі (тобто з 2011 року) не дістався хоч би до півфіналу в спринті на титульному турнірі – чемпіонаті світу чи Олімпіаді. Ось і вийшло, що нав’язувати реальну боротьбу Клебо в особистому спринті не було кому.
Наступного дня відбувся скіатлон, траса якого виявилася дуже складною за рельєфом: більш ніж 1100 метрів вертикального набору – це вам не жарти. Така селективна та складна траса – звичайно ж, чудові новини для чистих дистанційників та погана – для спринтерів-універсалів типу Клебо.
Getty Images/Global Images Ukraine. Йоханнес Клебо
Вже на початку конькової половини дистанції гонщиків чекав важкий підйом, в якому відмінні гірники Сімен Хегстад Крюгер і Шюр Рьоте розвалили пелотон і вдвох поїхали від усіх. Сам Клебо після цієї атаки спочатку виглядав боксером, якого відправили в нокдаун і здавалося, що взагалі не зможе поборотися за медалі.
Але поступово Йоханнес оговтався, і пройшов кількох суперників, вибравшись на третю позицію. Пізніше Шюр Рьоте потрапив у невелику кризу та відстав від Крюгера. Сімен попрямував за красивим і впевненим золотом, підтвердивши свій статус найкращого конькіста-дистанційника світу на даний момент. А Клебо обіграв Рьоте і забрав срібло. Хороший результат, але мрії про 6 золотих медалей розчинилися вже на другий день чемпіонату.
У командному спринті все здавалося для Клебо та його напарника, бронзового призера особистого спринту Пола Гулберга, легко та безхмарно. На останнє коло Йоханнес пішов із невеликим запасом над дуетом переслідувачів Жув/Пеллегріно, і, здавалося, зараз граючи доведе справу до перемоги. До перемоги таки довів, але граючи не вийшло: Пеллегріно завдяки потужній атаці зумів скинути Жува і перекластися до Клебо, але на фінішний ривок у італійця сил не вистачило: лише срібло.
Спринтерська програма чемпіонату позаду, Клебо за традицією завершив її двома перемогами, але робити він це здатний навіть у напівсонному стані. А ось дистанційна форма норвежця викликає багато питань, і ризикну припустити, що ні в марафоні, ні, тим більше, у коньковій розділці золота Йоханнесу не бачити. І отримуємо ми той факт, що, з урахуванням зниженого через відомі причини рівня конкуренції на нинішньому ЧС, Клебо за рівнем своєї готовності видає свій найслабший титульний турнір за останні роки – на Олімпіаді в Пекіні та на попередньому мундіалі в Оберстдорфі він точно виглядав сильніше.
Домінування шведок у Планіці
У жінок перший тиждень чемпіонату передбачувано ознаменувався гегемонією збірної Швеції, яка забрала всі три золота, а також два срібла та одну бронзу. В особистому спринті шведки навіть не забрали весь подіум, а й перші чотири місця. Золото здобула Йонна Сундлінг, для якої це вже третій поспіль титул на великих турнірах – шведка не знає собі рівних, починаючи з мундіалю-2021 в Оберстдорфі. А ось для Емми Рібом особисте срібло стало першою у кар’єрі медаллю на чемпіонатах світу.
І не останньою: у неділю Рібом разом із тією ж Сундлінг передбачувано виграли і командний спринт. В особистому спринті потраплянням у фінал обмежилися норвежки Крістін Шістад і Тіріль Венг, які нічого не змогли вдіяти зі шведським квартетом. Шістад на перших стадіях плей-офф виглядала претендентом хоч на якусь медаль, але на фінал сил їй не вистачило.
Крістін, до речі, одразу після особистого спринту покинула Планіцу – для неї чемпіонат світу завершився вже після першого медального старту (Хейді Венг захворіла і також поїхала, взагалі не пробігши жодної гонки). А командний спринт із Тіріль Венг бігла Анне К’єрсті Кальво. Досить дивне рішення від тренерського штабу збірної Норвегії, але ставка на дистанційницю на першому етапі зрештою виправдала себе. Збірна США на перший етап поставила Джессіку Діггінс, яка діяла з позиції сили та розвалювала пелотон, роблячи гонку максимально селективною. Як би впоралася на місці Кальво умовна Шістад – сказати складно. Та й американкам така тактика зрештою принесла бронзу – на більше було важко розраховувати.
Getty Images/Global Images Ukraine. Йонна Сундлінг
До речі, Діггінс, як і її партнерка по команді Джулія Керн, і Тіріль Венг, і Йонна Сундлінг та ще багато хто пропускали скіатлон заради підготовки до командного спринту. Тут свою негативну роль відіграв розклад чемпіонату: командний спринт поставили наступного дня після скіатлону. Особливо не вистачало в скіатлоні Сундлінг: було б дуже цікаво, у що міг вилитися її прогрес у дистанційних видах за останні півтора роки. Хоча, враховуючи дуже складну по рельєфу трасу скіатлону, з великою ймовірністю, Йонна б там до медалей не дісталася.
Тим більше, що і без неї збірна Швеції впоралася на відмінно: Ебба Андерссон та Фріда Карлссон свій статус топ-фаворитів виправдали та взяли золото та срібло відповідно. Сценарій гонки був дуже схожий на чоловічий скіатлон: шведський дует розвалив пелотон на важкому підйомі на початку конькової половини дистанції. Пізніше Андерссон скинула Карлсон і поїхала до красивої перемоги, якій не завадило навіть падіння на спуску. А падінь, до речі, було чимало – постраждали також Розі Бреннан і Тереза Штадлобер.
А бронзу у скіатлоні виборола 35-річний норвезький ветеран Астрід Ойре Слінд, яка цього сезону повернулася на Кубок світу після майже 9-річної перерви. Весь цей час Слінд виступала у марафонській серії Ski Classics, і минулого року навіть виграла легендарний Васалоппет.
Двоборство
Старти тижня:
П’ятниця, 24 лютого
12:30/15:15 – HS 102/5 км, особистий Гундерсен (жінки)
Субота, 25 лютого
11:00/16:15 – HS 102/10 км, особистий Гундерсен (чоловіки)
Неділя, 26 лютого
11:30/16:00 – HS 102/2х2,5 + 2х5 км, змішаний командний турнір
Ріїбер: повернення короля
У двоборстві головною інтригою перед стартом чемпіонату світу був стан людини №1 у цьому виді спорту – Ярла Магнуса Ріїбера. Після нового року доля била по ньому і фізично (важке отруєння, яке надовго вибило його з тренувального процесу), і морально (смерть рідних дідуся та бабусі, з якими він був дуже близький).
Однак у Планіці ми побачили того самого домінатора, до якого звикли за останні 5 років. В особистому турнірі на нормальному трампліні він потрапив у дуже непрості вітрові умови, в яких зумів полетіти на 103,5 метри, і, навіть незважаючи на погане приземлення, розділив лідерство з Рьотою Ямамото і помітно випередивши більшість головних конкурентів. Свої стрибки провалили і Йоханнес Лампартер, і Єнс Лурос Офтебро – єдиною реальною загрозою для Ріїбера був Юліан Шмід, який стартував за 25 секунд.
Однак у гонці ми побачили Ріібера, який повернув собі найкращу форму не лише на трампліні, а й на трасі: норвежець не залишив Шміду жодних шансів наздогнати його та впевнено переміг. У боротьбі за бронзу найсильнішим виявився Франц Йозеф Рерль. На жаль, вже наступного дня австрієць захворів і змушений був пропускати мікст. Через це компанію Реттенегер від чоловічої команди склав Лампартер, який з нормальним трампліном явно не потоваришував. Що для Йоханнеса досить звично, тому списувати його з рахунків перед змаганнями на великому трампліні точно не варто.
Getty Images/Global Images Ukraine. Ярл Магнус Ріібер
Ну а золото в міксті досить прогнозовано виборола Норвегія, в жіночій частині за яку виступала і чемпіонка особисто турніру Гіда Вестволд Хансен. У жіночому двоборстві їй немає рівних, і особисте золото вона здобула навіть незважаючи на далеко не ідеальний стрибок і падіння під час гонки. Німеччина у міксті стала другою, і в суто чоловічому командному турнірі на великому трампліні команда Херманна Вайнбуха поки що виглядає головним фаворитом. Вінценц Гайгер в особистому турнірі став четвертим, але у нього зараз помітний явний дисбаланс у бік лижної гонки. І на 120-метровому трампліні це може стати проблемою.
З розчарувань відзначимо передусім Маттео Бо. Юний француз, який став одним із головних відкриттів першої половини нинішнього сезону, на трампліні в особистому турнірі провалився, показавши лише 39-й результат, і вже тоді випав із боротьби за високі місця. Також не вразив лідер збірної Фінляндії Ілкка Херола – ні на трампліні, ні у гонці.
Також не можна не відзначити проблеми, які виникли із проведенням стрибкової спроби у міксті. За ніч із суботи на неділю у Планіці температура помітно впала, снігове покриття підморозило, і воно стало надмірно слизьким. Як результат – кілька падінь у трайл-раунді та два поспіль як під копірку падіння Алессандро Піттіна і Акіто Ватабе у скасованій першій спробі провести стрибковий раунд. До того ж Піттін, мабуть, отримав якесь пошкодження, тому що його в терміновому порядку замінили на Аарона Костнера. Шкода італійського ветерана, який вперше за довгий час набрав класну форму, причому це стосується не тільки швидкостей на трасі, а й стрибків.
Гірські лижі
Старти тижня:
Субота, 25 лютого
Кранс Монтана (Швейцарія), швидкісний спуск, жінки – перенесений на 26.02
Палісейдс Тахо (США), гігантський слалом, чоловіки
Неділя, 26 лютого
Кранс Монтана (Швейцарія), супергігант, жінки – скасований
Палісейдс Тахо (США), слалом, чоловіки
Переможний дубль Італії у Кранс Монтані
Після мундіалю у Франції жіночий Кубок світу вирушив на швидкісний етап у швейцарську Кранс Монтану. Погодні умови помітно ускладнили проведення змагань. У результаті суботній швидкісний спуск було перенесено на неділю, а супергігант, який мав відбутися цього дня, скасували в надії «приліпити» його до одного з наступних етапів. Рішення правильне: супергіганту як дисципліні, яка не вимагає проведення контрольних тренувань, місце в календарі знайти простіше.
Швидкісний спуск у неділю також провести вдалося з горем навпіл. Снігопад та туман створювали безліч проблем і змушував кілька разів призупиняти гонку.
Перемогу здобула Соф’я Годжа, яка після провального чемпіонату світу повернулася на свій звичний рівень, зробивши ще один важливий крок у боротьбі за Малий кришталевий глобус (МКГ) у швидкісному спуску, враховуючи, що її головний суперник, Ілка Штухец, стала лише дев’ятою. У загальному заліку між ними вже 108 очок.
Getty Images/Global Images Ukraine. Соф’я Годжа
Збірна Італії взагалі оформила переможний дубль – другою стала Федеріка Бріньоне. І, враховуючи те, наскільки складною була технічно траса в Кранс Монтані, це досить закономірний результат. Загалом пізні стартові номери отримали досить непогані умови ковзання і топ-3 сенсаційно замкнула Лора Гош. При чому другу половину дистанції француженка пройшла навіть швидше за Годжу. Для Гош це перший у кар’єрі подіум на Кубку світу.
Відзначимо восьме місце Мішель Гізін – після жахливого старту сезону попадання у топ-10 поступово стають для швейцарки регулярними. Петра Влхова, яка лише вдруге у сезоні приїхала на швидкісний етап, здивувати не змогла – лише 22-ге місце.
Драматична розв’язка слалому у США
Чоловічий Кубок світу вдруге у сезоні приїхав до США, де знову залишиться на два тижні. Спочатку на гонщиків чекав технічний етап у Палісейдс Тахо (Скво Веллі) – у цій локації Кубок світу не проводився аж з далекого 1969 року. Могли змагання не відбутися і зараз – через сильні снігопади обидві гонки були під загрозою зриву.
Траса гіганта вийшла дуже підступною: дуже швидкісний верх, після чого різкий і сліпий перехід на круте. «Сліпих» воріт було одразу дві пари, і помилок гонщиків було дуже багато, тим більше, що і без цього постановка траси була дуже непростою.
У гіганті перемогу несподівано здобув Марко Шварц, завдяки блискучій другій спробі випередивши самого Марка Одерматта. Ще зовсім недавно багато говорилося про те, що в універсала Шварца саме гігант є найслабшою дисципліною. Проте тиждень тому він завоював бронзу чемпіонату світу в цій дисципліні, а тепер здобув першу перемогу в гіганті на Кубку світу. Щодо Одерматта, то на другій спробі він видав абсолютно геніальний низ, але надто багато програв Шварцу до цього.
Загалом етап у Палісейдс Тахо можна назвати тотальним тріумфом збірної Норвегії. У гіганті в топ-6 потрапили зразу три норвежці: третім став Расмус Віндінгстад, четвертим Хенрік Крістофферсен, а шостим – Лукас Бротен. У слаломі все було ще краще: свою першу в кар’єрі перемогу на Кубку світу здобув 2-разовий чемпіон світу 2022 серед юніорів Александер Стеен Ольсен, друге місце у Тімона Хаугана.
Розв’язка слалому вийшла драматичною, особливо з урахуванням мінімальних розривів після першої спроби (топ-7 вмістилися лише у 0,24 секунди). Перший результат на фініші з перевагою всього в 0,01 секунд над Стеен Ольсеном показав відкриття останнього місяця, грек Ей Джей Гінніс. Однак були дуже обґрунтовані побоювання з приводу того, що один із прапорців по ходу траси він зачепив і пропустив між ногами. Відеоповтори після фінішу залишали двояке враження: з одного боку, за поведінкою і лиж, і прапорця при контакті будь-якій людині з більш-менш солідним досвідом стеження за гірськими лижами було очевидно, що Гінніс таки помилився. З іншого боку – через дуже сильний снігопад чітко розглянути цей момент було неможливо з жодного ракурсу. Судді розглядали епізод більш ніж півгодини, і всі ніяк не могли наважитися дискваліфікувати грека (за принципом «не впевнений – не свисти»), але таки покарали Гінніса. На нашу думку, справедливо.
Enfourché ? Pas enfourché ?
Votre avis ! #Ginnis #PalisadesTahoe #ChaletClub pic.twitter.com/8XapOuiUoD
— Chalet ❄️ Club (@ChaletClub2021) February 26, 2023
Перша грецька перемога на Кубку світу не відбулася (принаймні поки що – з урахуванням блискучої форми Гінніса, це, можливо, лише питання часу), зате вперше в кар’єрі на подіум на Кубку світу піднявся Альберт Попов, який розділив третє місце з Клеманом Ноелем . Це перший подіум для Болгарії на Кубку світу за майже 40 років: з часів легендарного Петара Попангелова, який востаннє у топ-3 піднявся 16 грудня 1984 року в Мадонні ді Кампільйо.
Слалом у Палісейдс Тахо став передостаннім нинішнього сезону – у цій дисципліні гонщики тепер виступатимуть аж на фіналі сезону в Андоррі за три тижні. Математичні шанси на МКГ зберігають чотири спортсмени: лідер Лукас Бротен, його партнер по збірній Норвегії Хенрік Крістофферсен (32 очки відставання), а також швейцарці Даніель Юле та Рамон Ценхойзерн, який програють 65 та 99 балів відповідно).
Загальний залік Кубка світу (чоловіки):
Загальний залік Кубка світу (жінки):
