Стрибки з трампліну
Старти тижня:
П’ятниця, 31 березня
Планіца (Словенія), HS 240, особистий турнір – перенесено на 01.04
Субота, 1 квітня
Планіца (Словенія), HS 240, командний турнір
Неділя, 2 березня
Планіца (Словенія), HS 240, особистий турнір, фінал сезону
Марусяк поставив масний знак оклику в кінці сезону
Після пропуску норвезького турне «Raw Air» і Лахтинських ігор збірна України приїхала на фінал сезону в Планіцу. До Словенії приїхали як лідер команди Євген Марусяк, так і досвідчений Віталій Калініченко. Однак останній, на жаль, з’їздив як турист: у Калініченка знову з’явився біль у коліні (наслідок невдалого приземлення на чемпіонаті України у Ворохті), і жодного стрибка на легендарному гігантському трампліні «Летальніца» він цього року так і не здійснив.
А ось Марусяк продовжив переписувати історію українських стрибків з трампліну. У четвер українець подолав кваліфікацію до першого особистого старту з 30-м результатом і новим національним рекордом України – 211 метрів. При чому, якщо раніше Євген у тренуваннях стрибав доволі слабко і помітно додавав у змагальних спробах, то цього разу в нього і тренування були солідними – 29-те і 32-ге місця. Щоправда, проблеми зі швидкостями на розгоні у Євгена нікуди не поділися – можна лише здогадуватися, який потенціал можна розкрити в його стрибках за умови нормалізації цього компонента.
Перший особистий турнір у п’ятницю мав стати єдиним для Марусяка в Планіці: в суботу на командний турнір партнерів у нього не знайшлося, а в неділю в фіналі сезону за традицією стрибають тільки топ-30 найкращих у загальному заліку Кубка світу. І цей, єдиний для Марусяка турнір у Планіці, був під загрозою зриву через важкі вітрові умови. Старт змагань кілька разів відкладався, і в підсумку було прийнято рішення провести їх в одну спробу рано вранці в суботу о 8:45 за місцевим часом, перед командним турніром.
Skijumping.pl. Євген Марусяк
Рішення більш ніж правильне. Таких малих стрибкових збірних, як Україна, для яких перший особистий турнір у Планіці мав стати єдиним, було достатньо – Туреччина, Румунія, Естонія теж не мали можливості виступити ні в суботу, ні в неділю. І скасування першого особистого турніру означало б, що всі ці команди приїхали в Планіцу даремно – а це не тільки самі стрибуни, а й тренерський штаб, сервісмени тощо. Без скандалу б не обійшлося, тим більше, що йдеться про збірні з далеко не найбільшими бюджетами.
Але в суботу вранці змагання, на щастя, все ж вдалося провести. І для Марусяка і всіх українських стрибків вони стали історичними. Євген полетів на 213,5 метра і посів у підсумку 18-те місце – за обома параметрами це найкращий результат в історії України! Сумарно за нинішній сезон Марусяк набрав 21 очко в загальний залік Кубка світу – це рекорд українських стрибків як для окремого сезону, так і взагалі в історії. Віталій Шумбарець за всю свою кар’єру набрав на Кубку світу 19 очок, нинішній головний тренер команди Володимир Бощук – 7, Олександр Лазарович – 3, і 1 бал у першопрохідця, Володимира Гливки.
Буквально за півсезону Марусяку вдалося переписати всі мислимі рекорди українських стрибків – і на Кубку світу, і на чемпіонаті світу, і на Континентальному кубку. При чому зробити це в такий важкий для країни момент. Залишається лише сподіватися, що це буде не окремим яскравим спалахом без продовження, а початком великого шляху і поштовхом до розвитку стрибків з трампліну в Україні.
Крафт і Ланішек виконали свої завдання на фінал сезону
Фінал нинішнього сезону в Планіці став по-своєму унікальним: вперше в історії змагання Кубка світу зі стрибків відбувалися у квітні. До слова, фінал сезону в квітні планувався ще на перший в історії Кубок світу в сезоні 1979/1980, але тоді східнонімецький Обервізенталь не зміг прийняти змагання через брак снігу, і від цієї ідеї відмовилися дуже надовго.
Фінал сезону – це ще й час прощань. У Планіці перед домашньою публікою свої останні стрибки в кар’єрі здійснили одразу три словенці – Цене Превц, Бор Павловчіч і Тілен Бартоль. При чому, що характерно, всі троє ще дуже далекі від ветеранського віку. Але у Павловчіча після сезону його прориву почалися проблеми із зайвою вагою, Бартоль так і не зміг повернутися на високий рівень після розриву «хрестів», а ось Цене Превц своїм рішенням завершити кар’єру восени минулого року просто шокував.
Перед фіналом сезону залишалися незакритими два важливих турнірних питання. Перше з них – це боротьба за третє місце в загальному заліку. Як відомо, Давид Кубацкі кінцівку сезону пропускав через сімейні обставини, і Анже Ланішеку в двох особистих стартах у Планіці потрібно було набрати 74 очки, щоб фінішувати в топ-3. З цим завданням словенець впорався вже в першому старті – друге місце і 80 балів.
Другою інтригою була боротьба за Малий кришталевий глобус (МКГ) у польотах між Штефаном Крафтом і Халвором Егнером Гранерудом. Норвежець їхав до Планіци з 60-очковою перевагою над Крафтом, але форма у Халвора вже явно йшла на спад. Як підсумок – четверте і 13-те місця, і титул пішов до Крафта, який у суботу переміг, а в неділю став третім.
Ланішек у Планіці двічі став другим в особистих турнірах, а в суботу в командному підвів словенців в останньому стрибку, розгубивши 21 бал переваги над Крафтом. Анже провів дуже сильний етап, і єдиний невдалий для нього стрибок вік-енду припав на найвирішальніший момент.
Skijumping.pl. Анже Ланішек
Загалом словенці були найсильнішими на домашньому етапі, і поразка від Австрії в командному турнірі – збіг багатьох обставин. Почати можна з того, що через бактеріальну інфекцію горла перших два старти в Планіці пропускав Жига Єлар, який вийшов на старт лише в неділю, і відразу замкнув топ-6. А так замість нього стрибати довелося Ловро Косу, який у Планіці виглядав не найкращим чином, і був явною слабкою ланкою в словенській четвірці.
Ну і не будемо забувати, як, без жодних на те підстав, запоров приземлення в першій спробі Тімі Зайц. І замість 18-19 балів він отримав лише тричі по 16,0. З огляду на те, що в підсумку Словенія програла Австрії всього 6,1 бала, ціну цієї помилки пояснювати не потрібно.
У неділю ж Зайц взяв реванш і виграв особистий турнір із перевагою лише в 0,1 бала над тим же Ланішеком. Хоча не можна не відзначити, що в першій спробі Тімі трохи завищили оцінки за стиль, і це і вирішило долю перемоги. Хоча сам Зайц, безумовно, гідний захоплення. Перед другою спробою тренер збірної Словенії Роберт Хргота знову запросив для Тімі скорочення розгону, та ще й відразу на три сходинки. І з цього скороченого розгону Зайц полетів на 234 метри – просто фантастика! З урахуванням компенсації в 27,3 бала, це, по суті, був стрибок, плюс-мінус еквівалентний світовому рекорду в 253,5 метра.
Повертаючись до теми оцінок, ми вкотре побачили від суддів фестиваль аномально щедрості, що на фіналі сезону трапляється практично щорічно. Один простий факт: сумарно за нинішній сезон судді 51 раз дали максимальну оцінку в 20,0 бала. 39 із цих 20-к припали саме на фінальний етап сезону в Планіці. Дійшло до абсурду: видатний технар Каміль Стох, який завжди отримує високі оцінки за стиль, у неділю в Планіці отримав сумарно найвищі оцінки у своїй кар’єрі, і це при тому, що посів лише 15-те місце!
Що стосується фінального старту сезону, в якому стартують лише 30 найкращих у загальному заліку Кубка світу, то цього разу серед цієї тридцятки було одразу 12 стрибунів у віці 30+ років – рекорд, який дуже яскраво ілюструє те, наскільки «постаріли» стрибки в сучасну епоху.
Відзначимо черговий провал збірної Німеччини. У командному турнірі німці посіли п’яте місце з просто гігантським відставанням від трійки призерів, а в двох особистих стартах найкращий результат – дев’яте місце Андреаса Веллінгера в неділю. Після більш ніж 2-місячної паузи повернувся в Кубок світу П’юс Пашке, і це було продиктовано тим, що німецький ветеран йшов у топ-30 Кубка світу, що давало німцям додаткове місце на фінальному старті. І Пашке в підсумку посів 27-ме місце. У командному турнірі вдруге поспіль виступав Фелікс Хоффманн, але, на відміну від Лахті, цього разу він свою команду відверто підвів.
Сьоме місце в суботу посів Грегор Дешванден – повторення його найкращого результату в кар’єрі на Кубку світу. У нинішньому сезоні він набрав у загальний залік Кубка світу 270 очок – найкращий сезон у його кар’єрі.
А ось Маріус Ліндвік пропускав другий етап поспіль, при чому, що характерно, це навіть нікого не здивувало – найкраща ілюстрація регресу норвежця в нинішньому сезоні. Хоча офіційна причина його відсутності – хвороба. Так чи інакше, схоже, що синдром Амманна-Веллінгера (глибокий спад у кар’єрі після особистого олімпійського золота) наздогнав його. Хоча не можна забувати, що дуже сильно Ліндвіку в цьому «допоміг» новий технічний регламент.
Загальний залік Кубка світу:
Кубок націй:
