Капітан жіночої збірної України з біатлону Олена Білосюк прокоментувала 6 місце в змішаній естафеті на сьомому етапі Кубка світу в чеському Нове-Мєсто.
– Твої почуття під час останнього етапу?
– До останнього вірила, сподівалась, молилась… Видно було хвилювання Антона і, звісно, він старався. Але останню стрільбу я дивитись не могла – занадто великі переживання. Те, що Антон припустився помилки, я сприймаю нормально. Тому що сама у останніх кількох естафетах «накосячила» більше, ніж уся команда разом взята. Тому можна його лише щиро підтримати. І після гонки я йому сказала, що сьогоднішнім стартом він став на голову сильнішим. Звісно, таке важко пережити, але це – факт.
– Можливо, якщо б дивилась останню стрільбу, трішки б допомогла Антонові флюїдами?
– (Сміється) Думаю, в Україні у цей момент молились мільйони людей, і флюїдів вистачало. Але з власного досвіду можу сказати: коли бувають періоди, як цього року, що естафети фінішують далеко від лідерських позицій, дуже складно перемкнутись одразу, якщо раптом ти опиняєшся у трійці. До цього також потрібно бути готовим – і фізично, і морально. Тому з мого боку для Антона лише підтримка.
– Які слова ви після фінішу знайшли для Антона?
– Я йому сказала – ми тебе все одно любимо. І обійняла. (Сміється)
– Шосте місце – успіх чи розчарування? Раціонально та емоційно.
– Я б скоріше це віднесла до успіху. Тому що цей рік у нас насправді надзвичайно складний, по всіх параметрах. В кожній гонці ми боремось, стараємось. Хвороби цієї зими нас просто переслідують. І ти борешся і з собою, і з трасою, і з погодою – з усім. І з критиками. (Сміється) І ми все одно пам’ятаємо й про залік Кубку націй, квоти… Так, могли б бути четвертими, можливо навіть третіми, але ж могли – і десятими. Поки що це – краща естафета сезону, тому ми радіємо. І гонка була класна: емоційна і конкурентоспроможна з нашого боку, кожен виклався абсолютно на максимум. Ми всі вболівали один за одного і просто отримали задоволення від цієї естафети.