Щодня о 9:00 українці вшановують пам’ять тих, чию життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні згадуємо призера чемпіонату України з пауерліфтингу Андрія Литвиненка, який був солдатом медичної роти 25-ї окремої Дніпровської повітряно-десантної бригади та загинув у бою за Україну під Ямполем Донецької області 19 червня 2014 року.
Про це розповідає 24H SPORT
Спортивний слід
Андрій Литвиненко народився 14 серпня 1976 року в Дніпрі, а з родиною проживав у Новомосковську (тепер – Самар). Він був обдарованим спортсменом і з 2005 по 2010 рік займався пауерліфтингом у клубі «Байпас». Андрій здобув титул призера чемпіонату України.
Військовий досвід
У 1997-1999 роках Андрій Литвиненко служив в Армії оборони Ізраїлю. Після повернення в Україну він вів цивільне життя до 2014 року, коли росія розпочала збройну агресію проти України. 26 березня 2014 року Андрія призвали по частковій мобілізації як добровольця, і він був зарахований на посаду кочегара медичного забезпечення в 25-ту окрему Дніпровську повітряно-десантну бригаду, військова частина А1126.
Литвиненко брав участь у бойових діях на Сході України, виконуючи обов’язки санінструктора. Він надавав медичну допомогу та виїжджав з бійцями на завдання. У частині його прозвали «Козак» через характерний оселедець.
Трагічна загибель
19 червня 2014 року о 4:00 розпочалася військова операція, метою якої було виїзд у глибину території, знищення укріплень ворога біля Ямполя Лиманського району Донецької області. З Красного Лимана вирушили підрозділи десантників, завданням яких було захоплення укріпленого блокпосту «Марс» російсько-терористичних груп.
На світанку десантники почали виконувати завдання під підтримкою артилерії. Медики вирушили з Красного Лимана ближче до місця бою, а Андрій Литвиненко поїхав як санінструктор разом з бронеколонною десантників. Перший штурм виявився невдалим: десантники потрапили в засаду. Російські військові та їхні місцеві пособники знищили машину управління, що призвело до численних поранень серед бійців.
Андрій Литвиненко загинув від кулі снайпера, яка влучила в серце, коли він надавав допомогу пораненому. У бою також загинув старший сержант Максим Коваль, а кілька бійців отримали поранення.
Внаслідок штурму загинули шість бійців 25-ї бригади, а також двоє десантників з 95-ї бригади. Визволення населених пунктів Лиманського району дозволило перекрити останній шлях постачання зброї до групи терориста Гіркіна в Слов’янськ.
Сім’я та вшанування пам’яті
У Андрія Литвиненка залишилися батьки, дружина Тетяна та дві дочки — Зоряна і Мирослава, яким на момент його загибелі було 12 і 8 років.
Андрія поховали поруч із побратимом Юрієм Голополосовим 23 червня 2014 року на Вороновському кладовищі в Самарі. 15 липня 2014 року його нагородили орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) за особисту відвагу в захисті державного суверенітету України.
23 серпня 2014 року в Самарі відкрили Дошку пам’яті, на якій також вшанували Андрія Литвиненка. Пізніше на будівлі, де він жив, встановили меморіальну дошку на його честь, а в 2016 році одну з вулиць у Самарі перейменували на його ім’я. 24 липня 2020 року йому посмертно присвоїли звання «Почесний громадянин міста Самара».