Сьогодні, 27 березня, у столичному Палаці спорту відбудеться третій фінальний матч за титул чемпіонів України між «Соколом» та «Кременчуком». Поки що у серії до трьох перемог паритет у рахунку – 1-1. Перед звітною зустріччю Sport.ua поговорив із 23-річним нападником «кременчужан» Іллею Сеніком.
– Ілля, як «Кременчук» пережив поразку від «Сокола» (0:1) у фіналі №2?
– Спокійно! Поразки, як і перемоги, неминуча частина хокею, тому після гри посиділи з хлопцями, проаналізували помилки, досвідчені гравці висловили свої погляди, підбадьорили один одного та рухаємось далі. У неділю з тренером також проаналізували обидва матчі фіналу, тренер вказав нам на помилки та все. Зациклюватись на невдачі немає сенсу – попереду головні матчі всього сезону!
– У яких елементах «Кременчуку» потрібно додати, щоби розраховувати на успіх?
– Необхідно менше вигадувати у своїй зоні та хитріше діяти в зоні атаки. Дійшли висновку, що слід грати від простоти. Також прозвучало бажання більше ловити кидки на себе.
– Від тренерів виникали претензії, що гравці недостатньо лягали під шайбу?
– Ні, претензій не було, хлопці лягали під кидок, але це плей-оф, а не регулярка. Можна просто перебувати на лінії кидка, а можна намагатися хотіти зловити шайбу на себе – це різні речі.
– Чому таки не забили «Соколу»? Чи знаходиш пояснення цьому?
– Може, націленості не вистачало? В епізодах, коли треба було кидати, хтось йшов у дриблінг, перетримував шайбу. У чисельній більшості наші нападники також слабко створювали трафік біля воріт Богдана Дьяченка – воротар бачив і ловив кидки. Звичайно, можна кивнути у бік порушення поєднань попереду через відсутність Гліба Кривошапкіна та травму Михайла Геворкяна, але це не пояснення нашій поразці.
– «Сокіл» зміг вас чимось здивувати?
– Я б не сказав… Ми добре знаємо киян, шість разів із ними грали в регулярному сезоні, тому, вважаю, «Сокіл» зіграв на рівні своїх можливостей.
– Кого слід побоюватися у складі суперника?
– Не думаю, що комусь персонально потрібно приділяти більше уваги. Як відомо, регулярний чемпіонат виграє перша-друга п’ятірка, а плей-оф – третя-четверта ланки. В одному матчі у киян двічі забив Чердак, а післязавтра може відзначитися несподіваний герой Горлушко чи Говорушко. Так само і у нас: голи у фіналі можуть прийти як від Ляльки, так і від Середницького, Кривенка чи Круглякова.
– До речі, як у вашій команді відреагували на перший виклик захисника Микити Круглякова до лав національної збірної України?
– Шалено радий за Микиту, при цьому я навіть здивований, що його так пізно помітили і тільки зараз викликали до лав збірної країни. Кругляков – хороший, швидкий, габаритний захисник, який має гарний кидок, вміє грамотно вибрати позицію, підключається в атаку, у своїй зоні може віддати зрячий пас, а не жбурляє шайбу по борту. Загалом універсальний гравець. Гадаю, Микита може себе гідно проявити у збірній України, і я впевнений, що в нього все вийде!
В останній грі Микиті шайба прилетіла до обличчя, але він мужньо дограв зустріч. Це також наголошує на його сильних якостях.
– А що за «акваріум»-маска на шоломі Іллі Сеніка? Наслідки травм?
– Просто у нас у лізі багато хокеїстів махають ключками, як шпагами (посміхається). В одному з матчів перед новим роком мені ключкою розсікли губу і 70 відсотків зуба відкололося під корінь, довелося звертатися до лікарів, вставляти штифт… Зараз граю у захисній масці, яка в мене залишилася від виступів у Північній Америці, бо хочу зберегти зуби цілими. Справа в тому, що я дуже боюся відвідувати стоматологію, навіть втрачаю свідомість часом на прийомі, тому кожен похід до лікаря для мене ще те випробування. А в масці грати дуже зручно, тільки ось сильно пітніє скло.
– «Сокіл» виграв останню гру, не дав забити «Кременчуку» та повернувся до Києва з гостьовою перемогою. Психологічна перевага наразі на боці столичних хокеїстів?
– Я так не вважаю. «Кременчук», наприклад, виграв перший фінал, а це, як водиться, чи не головний вирішальний матч, від якого багато чого залежить і який визначає настрій команд на всю серію (посміхається).
– Яку роль відіграє фактор київського Палацу спорту для «Кременчука»? Тобі комфортно грати на великому майданчику?
– Лід тут хорошої якості, дискомфорту не відчуваю. Єдине, я попросив би працівників арени, щоб зробили температуру на льоду трохи прохолодніше (сміється). Якось жарко грається у Палаці спорту.
– Ілля Сенік – родом із Запоріжжя. Чи не відволікають щоденні звістки про обстріл міста та області російськими терористами?
– Звичайно, тривога і хвилювання є, особливо після останніх прильотів у житловий будинок у Запоріжжі… У мене немає слів… Це ненормальна історія, так не повинно бути! Мої мама, тато, дідусь, бабуся, тітка та дядько всі живуть у Запоріжжі. Лише молодший брат грає у хокей за кордоном – у Словаччині. Коли місто опиняється під обстрілами, одразу дзвоню рідні і потім уже «видихаю», коли чую, що «прильоти» повз ціль. Так і живемо.
В’ячеслав ВОЛКОВ